Виховна робота

Безцінні скарби мого народу

(усний журнал) .

Мета: формувати в учнів культуру мовлення, національну свідомість школярів;      

           розкрити поняття "рідна мова" пояснити, яких гонінь зазнала наша мова     

           протягом століть, показати красу і багатство української мови;

           виховувати любов до рідної мови, народного мистецтва, художнього 

           слова, неньки України.

Обладнання: виставка дитячих малюнків на тему "Ми — українці", виставка 

          художньої літератури "Мово рідна моя, не мовчи"; виставка народних

          майстринь — вишивальниць Гуляйпільщини "Рушникова мова"; каравай, 

          калина, колоски жита та пшениці.

Звучить пісня "Моя земля"

(під звуки пісні дівчата в українських костюмах виконують танок з вишитими рушниками.)

Учень 1.Летить планета в космосі жива,

               На ній народжене усе, щоб жити      

               Людині дані розум І слова

               І почуття найвищі, щоб любити!

               Все для людини небо і поля,

               І кожен має право розмовляти

              Тією мовою, що нам дала Земля,

              Співати пісню, що навчила мати.

Учень 2 Нам в Україні судилося жити.

              В краю, де кожна квітка голос має.

             Тож українська мова хай звучить,

             Над цілим світом хай вона лунає.

             Не можна небо хусткою закрить,

             Не можна океанів осушити,

             Та рідну мову не заборонить,

             Нам українською судилось говорити!

Ведучий 1. Україна... Рідний край...Золота чарівна сторона, земля рястом уквітчана, 

                   зелом закосичена. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб 

                   висловити гарячу любов до краю, де народилися і живуть.

Ведучий 2. У глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше

проходить часу, тим яскравіше ми уявляємо її. Пізнати історію рідної сторони і рідної мови нам допомагають книги і творчість нашого народу; мелодійні пісні та думи, барвисті вишиванки, чарівний світ української вишивки. Хай же сьогоднішнє свято відкриє перед вами, дорогі друзі української мови, розум, мудрість, майстерність гумор нашого талановитого народу.

Учень (читає наказ)  Вельмишановна громадо Гуляйпільської загальноосвітньої                                                                                                                                           школи №1 та дорогі гості! Нині світле свято зібрало вас у цьому залі. Зібралися люди добрі на свято традицій народних,      пісень вольних, мови рідної. І прославимо в цей день пісню українську, мову рідну, берегинь мистецтва народного. Хай у віках живе діло славних рук, і не висихає джерело душ людських і традицій народних.

По цьому бути!"

Ведучий 1.    Шановні краяни, дорогі наші гості, члени гуртка «Шедеври Гуляйпілля»     

                     запрошуємо вас на наше сьогоднішнє свято "Безцінні скарби нашого 

                       народу" Це ще одна сходинка до нашого зближення, родинного єднання в 

                       сім’ї вольній, новій і даруємо вам пісню.

Звучить муз. номер

Ведучий 2.Запрошуємо вас разом з нами перегорнути першу сторінку усного журналу «Безцінні скарби нашого народу». Сторінка перша.  

О, не згуби ти свого родоводу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є, душа співучого народу,

Що був, і є, і буде у віках.

Іменник.                            Є в світі слів багато,

Але дорожчі всіх

.Іменники: син, мати,

оселя, дім, поріг.

 А ще слова родина

" і "ненька Україна"

Не забуваймо їх:

Прикметник                     Мово, моя мово! Мово кольорова!

Ой яке барвисте кожне твоє слово:

Синій, чарівненький, любий, дорогенький,

Щирий, добрий, золотий — ось прикметник я який.

Займенник                         Є добрий друг в іменника,

Числівника і прикметника.

А звуть його займенником -

Така ось арифметика.

Як втомляться іменники

У реченях стояти,

До себе звуть займенників

Від втоми рятувати.

Дієслово                             Трудитись, працювати, любити і чекати,

Сіяти, ростить, збирати,

вирости - - до зір дістати.

Скільки різних дієсправ

На сьогодні я почав.

Числівник                          Можу вам порахувати,

                                           Скільки є озер, морів,

                                           Скільки є зірок на небі

                                           Скільки в морі кораблів.

Усі разом                          Всі ми любим нашу, мову, наче пісню вечорову,

                                           І служити будем їй, нашій мові дорогій.

Ведучий 1   Так із сивої давнини бере початок наша мова. Шлях її розвитку -  це 

                    тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть

                    пережила українська  мова, мужньо знісши і витерпівши наругу

                    найлютіших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-панських і своїх

                    панів та підпанків недолугих.

Ведучий 2 Історія нашої мови, як і її нації взагалі, надзвичайно трагічна і разом з тим

                  повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу народу, його здатність

                  знову й знову відроджуватися. Мова наша витерпіла страшне лихоліття

                  татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла нападки Московщини, але

                  перегорівши, дійшла до нас, як криниця, чистою, свіжою; як пишний

                  пташиний спів -  милозвучною, як Божий дар — свято.

Ведучий. Нагадаємо, яких тяжких поневірянь зазнало на своєму шляху рідна мова.

(На сцену по одній виходять учениці, в руках у них листки з датами. Зачитують одну за одною дати скорботного календаря рідної мови після чого йдуть у глиб сцени).

1720р. -   Петро І забороняє друкувати книги українською мовою.

1754 р. -  Указ Катерини II про заборону книгодрукування в Києво-Могилянській

                академії.

1769р. -  Синод видає розпорядження відібрати українські тексти з церковних

               книг, вилучити букварі.

1775р. -  зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових

               козацьких канцеляріях.

1862р.- закрито українські національні школи, які безкоштовно організували

              видатні українські діячі.

1863р.   -  Указ  російського  міністра Валуєва  про  заборону  видання  книг

              українською мовою.

1884р. - закрито усі українські театри.

1914р. - російський цар Микола II видає указ про ліквідацію української преси.

1938р. - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської

              мови.

1983р. - видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і       

              поділ класів на дві групи в українських школах — на російські і українські, що

              привело до нехтування рідною мовою, навіть багатьма українцями.

1989р. - видано постанову, яка закріпила в Україні російську мову, як офіційну

             загальнодержавну, чим укр. мову було відсунуто на третій план, що          

            позначається ще й сьогодні.

(Музика замовкає. Дівчата відходять на задній план і запалюють свічки.)

Ведучий  1. У народі кажуть, що саме в молитві закодоване розуміння будь якого    

                 явища.  Той нехай звучить молитва до мови  ,яку  написала Катерина 

                 Мотрич. (учениця читає «Молитву»).

          

                Мово! Пресвятає Богородице мого народу!

                З чорнозему,    з любистку, м'яти, з роси, дніпровської води, від зорі і

                місяця народжена.

                Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не

                впускала туди злого духа виродження злого духа ганьби. Ти висвячувала

                душі козацького народу спасенним молитвам.

                Мово   наша!   Яничарами   в   степу   піймана,   в   дикий   кривавий   ясир,

                 ординцем погнана, в рабство за безцінь продана. Мово наша! Передчасно

                 постаріла,   посивіла,   змарніла,   за   ребро   на   гак   повішена,   голодом

                 розтоптана, чорнобильською смертю засіяна.

                 (Стає на коліна)

                  Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас грішних й не

                  ховайся за чорнобильську межу, а повернися до нашої хати, звідки тебе

                  вигнано, вернися до нашого краю.

                  Прости! Воскресни! Повернися! Возродися.

Музичний номер

Сторінка II Як любили ми здоровий сміх,

                   Веселий сміх, що гріє всіх!

                   Переливає в слово радість,

                   Велику радість для усіх.

Ведучий 2. Давайте перегорнемо другу сторінку нашого журналу. Багато страждала 

                   українська мова і Україна разом із своїм народом. Вижити їм допомагали

                   гумор, любов до пісні і танцю.

                   Наш народ дуже любить жартувати.  Пропонуємо вашій увазі, шановні 

                   краяни, сторінку гумору «Сміхограй»

От колись були дівчата                               У садочку пригорнулась Галя до

Докоряє дід онуці:                                      Кузьми.

-    Дивні нині діти,                                     Як Ромео і Джульєтта будем жити

Розучилися дівчата                                     ми.

Навіть червоніти.                                        А Кузьма очима блима:

А колись були дівчата                                 « Думала б сама. Ну причому тут

Дуже соромливі:                                         Ромео, коли я - Кузьма.»

Скажи слово - червоніли                            Трохи згодом Галя далі розвиває

Як той мак на ниві                                      план: «Будем жити як Людмила та

А онука аж руками.                                    її Руслан.»

Вдарила об поли.                                        А Кузьма сопе сердито:

-    Я, дідуся, уявляю                                  «Не годиться теж: ти ж Галина 

що ви їм мололи.                                        не Людмила, юринду плетеш»

                                                                        -   Ну   а   як?  -    питає   Галя

                                                                          впертого Кузьму

                                                                      А той каже: «Будем жити, як німий   з Муму.

                                                                  

 Ведучий 1. У мові народу відбивається глибина душі українця, який умів тяжко      

                    працювати, веселитись і приперчене слово сказати. І звичайно, кохання. 

                   Знайомтеся із двома персонажами, які відомі всім. (інсценізація п'єси

                   М. Старицького "За двома зайцями")

Ведучий 2. Уже стало традицією в нашій школі вшановувати народних майстрів. Тож            

                   зараз пропонуємо вашій увазі перегорнути останню сторінку нашого           

                 журналу.

Бачу житнє поле, батьківське село -

Рушникове слово в казку повело

Рушникова мова... Хто її зустрів,

Той кохати буде до останніх слів.

Ведучий 1. На свято ми запросили наших давніх друзів, які залюбки погодилися 

                   завітати до нас із своїми неймовірними дивовижними витворами. Це

                   члени гуртка «Шедеври Гуляйпілля». Це    берегині    народного    

                   мистецтва    Гуляйпільщини,    майстрині вишивальниці....

Ведучий 2. Тож прийміть дорогі майстрині від нас хліб і сіль та музичний номер в

                подарунок від учнівського та педагогічного колективу нашої школи. 

                  Пісня «Вишиванка»

Ведучий 1. Україна — край смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок рути і 

                  барвінку, над яким сяють ясні зорі. Україна — віковічна боротьба нашого

                  народу за незалежність, волю, за щастя. Україна — це милосердна рідна

                  мова, вишитий рушник і задушевна лірична пісня.

Ведучий 2. З далекого минулого прийшло до нас і рукоділля - рук діло життя,

                 плетіння, в'язання, вишивання, різьблення, ткацтво тощо. І виникло воно з

                любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім 

                світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками.

                Вишивання як вид мистецтва існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за 

                свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. .

Ведучий 1.Знайдені на Черкащині срібні бляшанки з фігурками чоловіків , які 

               датуються VI ст.., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а

               й вишивки українського народного костюма XVIII - XIX ст.. Арабський

               мандрівник X ст.. н. е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони

               носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглись

              лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що

              елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з

              орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України

              доби неоліту, трипільської культури.

Ведучий 2. У вишивці яскраво й повно розкрилася душа народу, споконвічне

               прагнення до прекрасного, високорозвинене почуття ритму, композиційної

               міри в побудові орнаменту, гармонії кольорових поєднань. Це давнє і вічно

               молоде мистецтво. Секрет його молодості в єдності людини з природою, в 

               умінні протягом століть зберігати і примножувати красу, дарувати людям

               радість зустрічі з прекрасним.

 Ведучий 1. Уважно придивіться до узорів вишивки й ви побачите, що це мистецтво

               високої естетичної наснаги, мистецтво простого й разом із тим мудрого

               декоративного мислення. Розглядаючи орнаменти вишивки, ви відчуєте в

               гармонії кольорових сполучень, у ритмі ліній узору їхню глибоку

               змістовність. Адже у вишивці, як і в народній пісні, відображалися

               заповітні мрії на краще майбутнє, прагнення до краси.

Звучить вірш про вишивку.

Ведучий 2.   Народні   вишивки   захоплюють   нас   досконалою   композицією, 

                 різнобарвним    колоритним    вирішенням.    У    своїх    роботах    народні

                 майстрині відбили одвічний потяг людини до краси, зв'язок з рідною 

                природою.

Надається слово керівнику  гуртка  вишивальниць...  

Ведучий 1. Українська вишивка, як і українська пісня, є знаковими для нашої

                  традиційної культури. Без любові до української пісні, без розуміння 

                  символіки української вишивки не станеш справжнім українцем. І навіть не

                  розумієш українську душу.

Ведучий 2. Найпоширенішими кольорами української вишивки є червоний і чорний, їх

                символіку гарно виспівав  у  відомій пісні Д. Павличко «Два кольори»

                (Звучить пісня на слова Д. Павличка «Два кольори»)

Ведучий 1. У деяких місцевостях до червоної і чорної барв вишивки додають ще 

                жовту, жовтогарячу, зелену та синю. Рідко вживають срібні, золоті і сірі 

                нитки. Взагалі багатство барв збільшується з півночі на південь.

Ведучий 2. В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах

                промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З   

                орнаментом пов'язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований

                народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня        

                історія   українського народу.

Ведучий 1. Майже кожна область, кожний район, часто і окремі села з покоління в

               покоління, від матері до дочки надавали перевагу тому чи іншому узору,

               барвам. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна

               було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають 

               свої традиції.

Учениця Доріжки білі ненька вишивала,

               А заполоч блакитну з хвилі брала,

               3 клубочка свого серця жар - червону,

               Із пасма ночі та із смутку - чорну...

               П'ять ниточок на голку,

               П'ять - під голку,

              Ой білий шовку, непокірний шовку!

              Швидкі роки ковзнули п'ятірнею

              За матір'ю ласкавою моєю.

              Та в'ю із хмелю радощі зелені,

              Бо вірю я у вишивання нені,

              Хто сам малюнок долі вибирає

              Той пустоцвіту у житті немає.

Звучить музичний номер

Ведучий 2. Часто в вишивці використовувалися рослинні мотиви - дубове листя, 

                 виноградне гроно, також зображення соловейка, голуба, півня, зозулі. Дуб і

                 калина — мотиви, що найчастіше зустрічаються на сорочках. Калина у  

                давнину  пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, 

                Місяця, Зорі. Дуб - священне дерево, уособлювало Перуна - бога сонячної 

                чоловічої енергії. Розвитку, життя.

Ведучий 1. Ружа - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати,

               адже ця квітка нагадує Сонце. І тому пишні ружі розквітали на сорочках і

               рушниках багатьох областей України.

Ведучий 2. Стигле гроно і виноградне листя асоціюється з напоєними Сонцем днями, дарами осені, достатком, з насолодою життя. Сад -виноград -- це   

                    життєва нива на якій чоловік — сіяч, жінка — ростить і плекає дерево їхнього  роду.

Ведучий 1. Хміль - здавна улюблена в нашому народі рослина. Візерунки, що

                  нагадують листя хмелю, відносимо до молодіжної символіки, бо вона несе в  

                 собі   значення розвитку, молодого буяння.

Ведуча2. І під руками народних майстринь звичайний шматок домотканого полотна

                 ставав справжнім витвором мистецтва.

Учень читає вірш «Балада про рушник»

В тітки Васи лини

Рушники на стінах.

Ще в літа дівочі вишивала їх -

Пестила в долонях

Півників червоних,

З ними розмаїття квітів запашних.

На свята в світлиці

Пахли чорнобривці,

Півники співали-всі на полотні

Ще як Василина

Чоловіка й сина

Ждала-виглядала довго на війні.

Гей від самотини

Посмутніли стіни,

На обличчя тітки борозни лягли.

Не співають в хаті

Півні патлахаті

Навіть чорнобривці - й ті перецвіли.

Одкропили роки

Долю одиноку -

Удовину долю, як вода в грозу...

Тими рушниками

Дві старенькі рами

Вкотре пов'язала, витерши сльозу.

Звучить музичний номер

Ведучий 1. Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне

                  багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних 

                  майстринь. Наше завдання — не розгубити його, передати це живе іскристе

                  диво наступним поколінням

Ведучий 2.Дорогі майстрині, берегині народного мистецтва, присутні жінки, дружини, мами, доньки! На передодні Міжнародного жіночого свята Дня 8 Березня прийміть наші щирі вітання!

Ведучий 1. Ми щиро вас вітаємо

Добра і щастя вам бажаємо!

Хай обминають вас тривоги,

Хай Бог дасть щастя на путі,

Хай світла радісна дорога

Щасливо стелиться в житті!

Тож не старійте і не знайте

В житті ні смутку, ані бід,

У серці молодість плекайте,

Живіть до ста щасливих літ!

Ведучий 2. На цьому наше свято закінчується. Нам би хотілося, щоб сьогоднішнє свято

                  залишило у ваших душах гордість за нашу Батьківщину, радість і щастя від

                 українських пісень, і хоча б краплиночку гордості за те, що маємо таку чудову,

                 мелодійну мову.

Разом: До нових зустрічей!

На фоні звучить музика